Назва України: з картами

Abstract

Сергій Павлович Шелухін (1864-1938) – видатний український громадський і політичний діяч, представник народницько-демократичного напрямку української політичної думки міжвоєнного періоду ХХ ст., правознавець, педагог, історик і поет. Вихованець юридичного факультету Університету Св. Володимира, С. П. Шелухін з 1902 р. на протязі 15 років жив та працював в Одесі, приймав участь у роботі Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті, Одеського товариства історії та старожитностей, Одеського юридичного та бібліографічного товариств, Одеського відділення Російського технічного товариства, виступив як один з співзасновників одеської «Просвіти». Після переїзду до Києва С. П. Шелухін займав впливові посади в якості члена Центральної Ради, був генеральним суддею УНР, міністром судових справ в уряді В. Голубовича, головою української делегації на мирних переговорах з РРФСР у червні 1918 р., членом української делегації на мирних переговорах у Парижі в 1919 р., виконуючим обов’язки міністра в уряді В. Чехівського. З 1921 р. Сергій Шелухін жив за кордоном, спочатку у Відні, потім у Празі. В еміграції Шелухін став автором численних праць з історії України, в яких аналізував визвольну боротьбу та боротьбу за державність, значна частина його робіт була присвячена історії української держави і права, питанням етимології назви «Україна».